У Непалі тестують запахові бар’єри проти тигрів і леопардів — Mongabay
Дослідники Корнельського університету, WWF Nepal і місцеві лісові органи тестують у Непалі синтетичні хімічні сполуки, що імітують запахові мітки великих кішок. Проєкт під назвою BioBoundaries має на меті створити невидимі запахові бар’єри, які могли б утримувати тигрів і леопардів подалі від худоби, ферм і людських поселень, повідомляє Mongabay.
У березні 2025 року фотопастка в коридорі Кхата зафіксувала бенгальського тигра, який підійшов до встановленого біля стежки дозатора, обнюхав його та зупинився. Подібну реакцію неодноразово спостерігали і в тигрів, і в леопардів, однак науковці наголошують: розворот тварини біля станції ще не доводить, що метод зменшує напади на худобу.
Результати експерименту різняться
Випробування стартували в жовтні 2024 року в 13-кілометровому коридорі Кхата, який з’єднує національний парк Бардія з індійським заповідником дикої природи Катарніягхат. Там встановили 30 станцій із залізними кілками, дозаторами запаху та фотопастками. Команда перевіряла 10 сполук, порівнюючи реакції тварин на оброблених і контрольних станціях.
Більше актуальних новин читайте у Telegram-каналі UA.News.
Три сполуки пов’язали зі зменшенням кількості реєстрацій леопардів на фотопастках, ще дві — зі зменшенням реєстрацій тигрів. Водночас частина запахів дала протилежний ефект: тигри виявляли до них більший інтерес і частіше відвідували станції. Більшість речовин у тестах ідентифікували у запахових мітках тигрів, тому ці тварини особливо уважно їх досліджували, зокрема демонстрували флемен — поведінку для аналізу хімічних сигналів.
Не заміна захисту худоби
У Ботсвані одна зі сполук, відома як 3M3MB, за даними дослідників, суттєво зменшила напади леопардів на худобу. Проте непальські випробування не є прямим повторенням цього досліду: з десяти протестованих там речовин у Ботсвані раніше перевіряли лише 3M3MB.
Якщо ефективність запахів підтвердять, дозатори можуть встановлювати біля загонів для худоби, поселень та інших небезпечних місць, а також кріпити на тварин, що пасуться. Дослідники зазначають, що технологія має доповнювати, а не замінювати міцніші хліви, належний випас і нагляд за худобою. Серед невирішених питань залишаються вартість, частота поповнення дозаторів, виробництво та розподіл речовин, а також їхня дія за різної погоди й упродовж тривалого часу.
