Іспанія та Португалія повільно обертаються за годинниковою стрілкою через Африку, — вчені

Піренейський півострів, на якому розташовані Іспанія та Португалія, поступово обертається за годинниковою стрілкою під впливом тектонічних сил Африканської плити. Швидкість цього руху становить лише кілька міліметрів на рік. Водночас він протилежний напрямку обертання, характерному для попереднього етапу геологічної історії регіону.

У своїй роботі дослідники проаналізували супутникові геодезичні вимірювання та дані про землетруси. Вони вивчили переміщення земної кори й напруження, що впливають на неї, аби відтворити сучасну картину тектонічних деформацій у регіоні.

Середземномор’я розташоване на стику кількох літосферних плит, які взаємодіють між собою протягом десятків мільйонів років. Значна частина сучасного ландшафту сформувалася внаслідок альпійського горотворення, що розпочалося приблизно 90 мільйонів років тому, наприкінці крейдового періоду. Тоді Середземного моря в його нинішньому вигляді ще не існувало, а частину регіону займав океан Тетіс.

«У міру відкриття Північної Атлантики Африканська плита змінила напрямок руху й почала зближуватися з Євразією. Океанічна кора занурювалася в зони субдукції, поступово закриваючи океан Тетіс. Зрештою, 30 мільйонів років тому, цей процес сприяв зіткненню Африки та Європи й утворенню Альп», — йдеться у статті.

Тектонічні зміни вплинули не лише на формування Альп, а й на територію сучасного Піренейського півострова. До відкриття Атлантичного океану землі, на яких нині розташовані Іспанія та Португалія, були з’єднані з частиною суходолу, що сьогодні є західним узбережжям Франції.

Коли почалося відкриття Північної Атлантики, Іберійський блок поступово відокремився від Євразії. Формування системи океанічного розсування вздовж сучасної континентальної окраїни Франції сприяло утворенню Біскайської затоки.

Згодом новоутворена Іберійська мікроплита почала рухатися на південний захід, одночасно обертаючись проти годинникової стрілки. Подальша взаємодія із сусідніми плитами змістила її приблизно на 200 кілометрів на схід, наблизивши до нинішнього положення.

Пізніше процес альпійського горотворення притиснув Іберійський блок до Європейського континенту. Це сприяло формуванню Піренеїв — гірського хребта, який нині відокремлює Іспанію від Франції.

Хоча основні риси сучасного тектонічного ландшафту вже сформувалися, рухи земної кори тривають. За словами дослідника з Університету Країни Басків Асьєра Мадарієти, Африканська та Євразійська плити продовжують зближуватися зі швидкістю приблизно 4–6 міліметрів на рік.

Водночас визначити, як саме цей процес впливає на Піренейський півострів, непросто. Межа між Африкою та Євразією досить чітко простежується в Атлантичному океані та поблизу Алжиру. Однак на південь від Іспанії та Португалії вона стає значно складнішою.

Особливо непростою для вивчення є Гібралтарська дуга — вигнута геологічна структура, що простягається навколо Гібралтарської протоки. Вона розташована в зоні складної деформації між Африканською та Євразійською плитами.

Щоб дослідити процеси вздовж цієї межі, науковці поєднали супутникові геодезичні вимірювання з інформацією про землетруси. Аналіз переміщень земної кори та напружень у ній дав змогу встановити сучасні закономірності деформації регіону.

Результати дослідження свідчать, що Піренейський півострів повільно обертається за годинниковою стрілкою. Найвиразніше цей рух проявляється в західній та південно-західній частинах півострова. Це протилежний напрямок до того, який був характерним для попереднього етапу його геологічної історії.

Причиною змін є подальше зближення Африки та Євразії. На захід від Гібралтарської протоки Африканська плита передає стискальні сили до окраїни Іберійського блоку. Далі на схід частина цієї деформації компенсується земною корою Гібралтарської дуги та прилеглого регіону Альборан.

На думку авторів дослідження, отримані результати допомагають краще зрозуміти активні тектонічні структури на межі Європи та Африки.

Крім того, ці дані можуть стати основою для подальшого вивчення активних розломів і точнішої оцінки сейсмічної небезпеки в регіоні, зокрема на території Піренеїв.

Таким чином, хоча рух Піренейського півострова майже непомітний у повсякденному житті, він відображає тривалі процеси взаємодії літосферних плит, які продовжують змінювати геологічну структуру Європи.

Про це Про це пише Futura-sciences із посиланням на дослідження міжнародної групи науковців, опубліковане в журналі Gondwana Research.

Раніше у Гренландії виявили унікальне озеро, розташоване всередині льоду. На думку вчених, воно могло сприяти ослабленню крижаного шельфу Петермана, від якого згодом відколовся гігантський айсберг.

Науковці Університету Бергена в Норвегії зафіксували зміну кольору води поблизу Великої тихоокеанської сміттєвої плями. Аналіз супутникових спостережень за 2002–2022 роки показав статистично значуще посилення яскравості океану в синьому та зеленому діапазонах довжин хвиль, що створює поступовий блакитно-зелений відтінок.