Радіоспостереження показали вплив супутника на атмосферу Бетельгейзе — Space.com
Радіоспостереження за допомогою обсерваторій у США та Чилі показали, що менша зоря-компаньйон Сіварха рухається настільки близько до червоного надгіганта Бетельгейзе, що проходить крізь його розширену атмосферу та залишає за собою слід. Про це повідомляє Space.com з посиланням на нове дослідження.
Атмосфера змінює форму
Дані, зібрані у 2021–2026 роках радіообсерваторією Karl G. Jansky Very Large Array у штаті Нью-Мексико та комплексом ALMA в Чилі, засвідчили зміни форми атмосфери Бетельгейзе. Коли Сіварха перебуває найдалі від надгіганта, його атмосфера витягується й набуває яйцеподібної форми. Коли супутник проходить перед зорею або позаду неї, атмосфера стає більш округлою.
Керівниця спостережень Лінн Метьюз, головна наукова співробітниця обсерваторії Haystack Массачусетського технологічного інституту, пояснила, що компаньйон обертається настільки близько, що фактично проходить крізь розширену атмосферу Бетельгейзе.
Більше актуальних новин читайте у Telegram-каналі UA.News.
Відновлення після потьмяніння
Ті самі спостереження свідчать, що Бетельгейзе значною мірою відновилася після Великого потьмяніння, яке привернуло увагу у 2020 році. Тоді червоний надгігант викинув великі обсяги газу й пилу та став найтьмянішим більш ніж за століття.
Астрономи давно намагалися пояснити приблизно 2100-денний цикл зміни яскравості Бетельгейзе. Попередні дослідження вказували на маломасивного супутника, що обертається глибоко в атмосфері зорі, а існування Сівархи підтвердили на початку 2026 року. Сам супутник надто тьмяний для прямого виявлення в радіодіапазоні, однак його вплив простежується за змінами форми надгіганта.
Подальші спостереження
Щоб підтвердити цей ефект, дослідникам потрібно простежити більшу частину орбіти Сівархи, насамперед у радіодіапазонах, які досі спостерігали недостатньо часто. Майбутній телескоп Next Generation Very Large Array може полегшити регулярний моніторинг таких систем і допомогти досліджувати, як червоні надгіганти втрачають речовину наприкінці життя та як близькі супутники впливають на цей процес. Результати описано у статті, опублікованій у The Astronomical Journal.
