У Росії до виробництва «Шахедів» залучили 12 тисяч працівників із КНДР
У російській особливій економічній зоні «Алабуга» до виробництва бойових безпілотників, зокрема дронів типу «Шахед», залучили близько 12 тисяч працівників із Північної Кореї. За даними доповіді дослідників із Центру стратегічних та міжнародних досліджень (CSIS) та Інституту Джорджа Буша-молодшого, значну частину їхніх заробітків забирає північнокорейська держава, а умови праці можуть свідчити про серйозні порушення прав людини. Автори також попереджають про можливі ознаки торгівлі людьми на підприємстві.
Про залучення працівників із КНДР і можливі порушення їхніх прав ідеться в доповіді «Порушення прав людини у виробництві дронів в Єлабузі» (Human Rights Abuses in Drone Production at Yelabuga). Її опублікували 14 жовтня 2026 року Центр стратегічних та міжнародних досліджень (CSIS) і Інститут Джорджа Буша-молодшого.
За даними авторів, у російській особливій економічній зоні «Алабуга» в Татарстані виробляють іранські за конструкцією безпілотники типу «Шахед», які Росія використовує у війні проти України. Дослідники стверджують, що підприємство стало місцем серйозних порушень прав працівників і можливих випадків торгівлі людьми.
У матеріалі зазначено, що на підприємстві працюють близько 12 тисяч громадян Північної Кореї. Ці дані автори доповіді пов’язують з інформацією українських розвідувальних служб. За наведеними в доповіді відомостями, північнокорейцям платять близько 2,5 долара за годину роботи. Водночас від 70% до 90% їхніх заробітків, як стверджують дослідники, забирає влада КНДР. Через це працівники не можуть вільно розпоряджатися значною частиною грошей, які заробляють.
Автори описують таку систему як використання людей на умовах, близьких до примусової праці. Водночас наведені цифри та оцінки є висновками доповіді, які варто відрізняти від незалежно підтверджених даних щодо кожного працівника.
Хто допомагає Росії виробляти бойові дрони
Дослідники розглядають «Алабугу» не лише як російський завод, а і як майданчик для співпраці кількох держав. Вони використовують назву CRINK — абревіатуру від англійських назв Китаю, Росії, Ірану та Північної Кореї. За висновками авторів, кожна з цих країн відіграє окрему роль у виробництві безпілотників:
Росія надає територію та виробничі потужності в Татарстані.
Іран передав технологію безпілотника Shahed-136, на основі якого створюють російські дрони.
Китай, за даними доповіді, постачає компоненти подвійного призначення — зокрема батареї, електроніку, двигуни та навігаційні системи.
Північна Корея забезпечує підприємство робочою силою.
Автори вважають, що така співпраця дає Росії змогу нарощувати виробництво безпілотників, необхідних для війни проти України. Водночас обмін технологіями, комплектуючими та робочою силою посилює взаємозалежність між чотирма державами.
Скільки дронів планують виготовити
За наведеними у вихідному матеріалі даними, у 2026 році в «Алабузі» планують виготовити близько 60 тисяч бойових безпілотників і ще 50 тисяч дронів-приманок. Дрони-приманки використовують, зокрема, для відволікання української протиповітряної оборони та виснаження її ресурсів. Вони можуть змушувати військових витрачати час і засоби на виявлення та перехоплення цілей, які не обов’язково несуть бойову частину.
Такі обсяги виробництва свідчать про прагнення Росії збільшувати кількість безпілотників, які вона може застосовувати під час війни. Проте заплановані показники не означають, що всі ці апарати вже виготовлені або передані військам.
До роботи залучають також молодь з інших країн
У доповіді йдеться не лише про громадян Північної Кореї. За даними дослідників, на підприємстві також працюють росіяни та іноземці з країн Латинської Америки, Африки й Азії. Особливу увагу автори звертають на молодих жінок віком від 16 до 22 років. Як зазначено в матеріалі, деяких із них могли залучати до роботи обіцянками здобути освіту або отримати безпечну роботу у сфері обслуговування.
Після переїзду до Татарстану люди можуть опинитися на виробництві без тих умов, на які розраховували. Дослідники вважають, що такі способи вербування, якщо вони супроводжуються обманом, примусом або експлуатацією, можуть мати ознаки торгівлі людьми. Водночас сам факт працевлаштування іноземців на заводі не є доказом торгівлі людьми. Для такої оцінки важливо встановити обставини вербування, умови праці, можливість вільно залишити роботу та інші деталі, на які звертають увагу автори доповіді.
Чому дослідники говорять про порушення прав людини
У центрі доповіді — не лише виробництво зброї, а й умови, за яких підприємство отримує робочу силу. Автори наголошують, що залежність північнокорейських працівників від власної держави та вилучення значної частини їхніх заробітків можуть свідчити про системну експлуатацію.
Дослідники також пов’язують співпрацю Росії, Китаю, Ірану та Північної Кореї зі спільними стратегічними інтересами. На їхню думку, ці держави дедалі активніше підтримують одна одну у сферах безпеки, технологій і військового виробництва. Це, як зазначено в доповіді, створює виклики для США та міжнародного порядку, заснованого на міжнародному праві.
Загалом автори закликають звертати увагу не тільки на те, звідки Росія отримує комплектуючі для безпілотників, а й на те, якою ціною забезпечується їхнє виробництво. За їхніми висновками, ситуація в «Алабузі» демонструє, як військові потреби Росії можуть поєднуватися з експлуатацією іноземних працівників і порушенням їхніх прав. Про це повідомляє доповідь Human Rights.
Президент України Володимир Зеленський висловився щодо ймовірної розмови лідерів США, Китаю та Росії без участі Києва. За його словами, процес виходу Володимира Путіна з міжнародної ізоляції вже розпочався.
